Сонячні електростанції для бізнесу під власне споживання
Галузь зеленої енергетики переходить на ринкові відносини. Що від цього можуть отримати промисловість та ритейл, які інвестували у сонячні електростанції задля оптимізації власних енергетичних витрат
СЕС на швейній фабриці "Ярослав"
Цією весною Олександр Барсук, директор та власник концерну "Ярослав", облаштував дахи двох власних фабрик сонячними електростанціями (СЕС).
"Фабрика Промінь" (Димер) та "Богуславська суконна фабрика" працюють з 8 до 16-30. У гарну погоду СЕС повністю забезпечують потреби підприємств. Але у неробочі часи та вихідні утворюються залишки.
"Електроенергію, що виробляється надлишково, ми втрачаємо. Іноді це до 50%", - каже Барсук.
Пілотний проєкт у Димері йому коштував 1 млн грн. Вартість другого у Богуславі становила 7 млн грн. За існуючих умов, інвестиції окупляться за п’ять років. Скоротити строк міг би "зелений тариф". Але в "Ярославі" не знають, скільки часу займе його отримання.
Що таке "зелений тариф"?
В 2009 році в Україні було введено "зелений тариф". Це гарантована державою дотація за електроенергію отриману з відновлювальних джерел енергії.
"Зелений тариф" діє до 2030 року. І до цього часу держава зобов'язана викуповувати електроенергію ВДЕ за тарифами, які прив'язані до курсу євро і які перевищують ринкові тарифи для бізнесу на електроенергію ТЕС, АЕС та великих ГЕС.
Наприклад для СЕС потужністю до 30 кВт, які встановили собі приватні домогосподарства, "зелений тариф" встановлено на рівні 6,35 грн за кВт-год.
Для промислових СЕС тариф відрізняється від дати введення станції в експлуатацію, але більшість генеруючих установок наразі отримують тариф 4,98 грн кВт-год.
Хто інвестує у сонячні станції під час війни?
Традиційно інтерес до СЕС був переважно у компаній, бенефіціари яких знаходяться за кордоном. У 2021 році частка українських виробників по цьому напрямку у нас досягла 60%. За останній період вона зросла ще на 10%
СЕС встановлюють різні бізнеси: якщо підприємству з великими обсягами споживання потрібні потужні СЕС на 1 мВт, то невеличкому магазину, чи виробництву достатньо станції потужністю 50 кВт.
Найбільш розповсюджені станції на 100-300 кВт. Деякі підприємства розподіляють фінансове навантаження та встановлюють сонячну станцію не одразу, а чергами.
Сегмент СЕС для власних потреб зростає за рахунок доступності технологій і високої вартості електроенергії для бізнесу. За словами директора Асоціації сонячної енергетики України Артема Семенишина, протягом останніх десяти років вартість сонячних панелей знизилась у понад 10 разів.
Наразі вартість автономних станцій становить $650-750 за один кіловат встановленої потужності, без системи акумулювання, в залежності від обладнання та встановленої потужності.
Відмова від "зеленого тарифу"
Підприємства встановлюють сонячні станції під власне споживання, у першу чергу, для оптимізації енергетичних витрат. В Асоціації сонячної енергетики України не має даних, скільки таких СЕС побудовано в країні. Адже, якщо компанія не збирається працювати за зеленим тарифом, станцію оформлювати необов’язково.
За даними голови енергокомітету Верховної Ради Андрія Геруса, у 2023 році очікується запуск понад 5000 нових об’єктів генерації (із них більша частина на стороні споживача) сукупною потужністю понад 500 МВт.
"Бізнес незацікавлений у "зеленому тарифі, через труднощі з отриманням технічних умов на приєднання до мереж та заборгованості з виплатами
"Зелений тариф", виконав свою роль, він стимулював створення нової галузі, появу кваліфікованих гравців ринку і формування свідомості щодо "доступності" зелених проектів.
На початку травня 2023 року Верховна Рада схвалила у першому читанні законопроєкт 9011-д, який замість "зеленого тарифу" запроваджує механізм обміну електроенергії.
За даними Геруса законопроєкт 9011-д зокрема передбачає:
- Гарантії походження "зеленої" електроенергії. Це дозволить уникнути додаткового оподаткування наших товарів при ввезені до країн ЄС із 2026 року. Адже гарантії походження підтвердять "зелений" статус української електроенергії, яка виробляється з відновлювальних джерел (сонце, вітер, біомаса, біогаз, ГЕС) і звільнять від ввізного податку вироблені з її використанням товари.
- Право виробникам "зеленої" електроенергії самостійно продавати електричну енергію на ринку, а доплату різниці між "зеленим тарифом" здійснюватиме Гарантований Покупець.
-Запроваджується можливість для споживачів встановлювати у себе електростанції і продавати неспожиті надлишки електроенергії по вільних ринкових цінах.
- Запровадження опції Net Billing для домогосподарств.
- Право ВДЕ продавати електроенергію сусіднім підприємства за договірними цінами у періоди аварійних або планових обмежень.
- Можливість інвесторам встановлювати генерацію на території підприємств-споживачів із подальшим постачанням електроенергії для потреб цих підприємств за договірними цінами.
- Можливість для "Гарантованого Покупця" здійснювати експорт української "зеленої" електроенергії. За рахунок виручених від експорту коштів частково покриватиметься оплата "зеленого" тарифу.
"Логіка у законопроєкті закладається наступна. Надлишок електричної енергії, що буде видаватися в мережу, визначається за ринковою ціною. У нас для цього є показник Ринок "на добу наперед" (РДН)", - пояснює екс-міністр енергетики та захисту довкілля України Олексій Оржель. А за гроші, які накопичуватиметеся на рахунку, можна буде купувати електричну енергію, коли та знадобиться.
Українські законотворці це назвали механізмом самовиробництва. У Європі — це інструмент знайомий як nеtbilling. Він додає стабільності енергосистемі, тому що не генерує додаткові субсидії.
Практично nеtbilling вирішує питання накопичувальної системи для зберігання електроенергії. Акумулятори на підприємствах мають бути розраховані хоча б на 40% генерації. Інвестиції збільшуються пропорційно. Та під час війни компанії у них майже не інвестують.
Оржель вважає, що закон це змінить. Якщо ціна на ринку в години максимальної інсоляції є низькою, а в години вечірнього піку споживання зростає - є стимул встановити акумулятори і віддавати в мережу електричну енергію саме тоді.
"Прос'юмери почнуть будувати економічну модель, коли встановлення системи зберігання енергії стануть окупними. Це допоможе системі оптимізувати графік генерації та змістити відпуск електричної енергії в піки споживання", - пояснює він.
Якщо впродовж року компанія не скористувалася своїм "депозитом", постачальник універсальних послуг повинен буде повернути накопичені гроші.
"Повернення відбуватиметеся раз на рік, у березні. І це може мати негативні наслідки, бо за рік різне може статися: інфляція, зміна курсу тощо", - попереджує Оржель.
За його прогнозом, законопроєкт буде прийнятий у найближчий час та повноцінно запрацює через півроку. Але бізнес отримує більше свобод вже зараз.
Нещодавно НКРЕКП дозволила продавати надлишок виробленої електроенергії за вільним договором та за договірною ціною. Потрібно тільки знайти сусідів по індустріальних кластерах або звичайних промзонах.
Частиною весняної реформи є також Закон про створення Держфонду декарбонізації, що був підписаний президентом на початку травня. Окрім карбонових паспортів, без яких українські компанії після війни продавати продукцію у ЄС вже не зможуть, у законі йдеться про сервісні контракти, зауважує Владислав Шевченко.
"В енергосистему споживача тепер зможе інтегруватися третя особа. Бізнес зможе залучити інвестора, який збудує СЕС під його потреби, - каже співрозмовник. – Саме так створюються розподільчі генерації у Європі, до якою ми крокуємо".
Більше ніж енергоефективність
Олександр Барсук зараз оформлює фабричні СЕС та чекає на сучасні механізми управлянні залишками енергії. Але робити "зеленими" мережу роздрібних магазинів "Ярослав" він не збирається, бо вважає це недоцільним. На відміну від "Епіцентру".
"Ми знаходимось на етапі завершення встановлення сонячних панелей на п’яти ТЦ. До червня плануємо їх запустити. Згідно з нашою стратегією, всі нові об'єкти будуть відкриватися вже з установленими СЕС. В більш довгостроковій перспективі плануємо забезпечити ними абсолютно всі об'єкти мережі", - прокоментувала ініціативу директор напрямку "Електротехніка" мережі торговельних центрів "Епіцентр" Ангеліна Бурлакова.
Для ритейла, як і для експортерів сонячні станції додають, перш за все, іміджеві бали. Тільки у Європі рахують, який вуглецевий слід у виробника, а на внутрішньому ринку мова поки йде про енергонезалежність.
Стаття взята з ресурсу Бізнес цензор